Методична скарбничка

Методична література, якою я користуюсь

  

  

  

  

  

  

  

Календарно-тематичне планування уроків образотворчого мистецтва 5-7 класи

Типова освітня програма 5-9  класи

Типова освітня програма 2-4 класи

Інтерактивні методи навчання на уроках образотворчого мистецтва

Використання методу вправ на уроках 

образотворчого мистецтва

Ігри та вправи для перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва

Ігри та вправи можуть бути іще однією формою перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його барву, величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.

Художньо-дидактичні ігри і вправи можуть передувати новому навчальному матеріалу, спонукаючи учнів оволодівати ним, закріплювати пройдене, слу- жити повторенням.

Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце й роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і навички, які необхідно сформувати в учнів.

Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву ді- яльність учнів. Тривалість однієї художньо-дидактичної гри або ігрової вправи — від трьох до п'яти хвилин.

Розробляючи художньо-дидактичні ігри, враховується чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малю- вання, бесіди про образотворче мистецтво.

Художньо-дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри-подорожі або екскурсії, ігри-змагання або естафети, ігри-загадки, ігри-лото, компо- зиційні ігри.

Лото "Чи знаєш ти дерева?" Гра проводиться на початку уроку перед малюванням осіннього дерева з пам'яті і за уявою.

Дидактичне завдання. Вдосконалювати спостережливість, досвід учнів, зорову пам'ять.

Дидактичний матеріал. Набір карток з зображеннями або фотографіями різноманітних дерев (береза, дуб, ялина, сосна, липа, осика, клен, горобина, модрина) на кожного учня; набір фішок, карточки з загадками про дерева.

Гра пройде більш ефективно, якщо перед її проведенням організувати екскурсію до лісу чи парку, під час якої учні спостерігатимуть ці дерева у природі.

Зміст. Перед грою учні отримують набір карток з чотирма або шістьма зображеннями дерев. Учитель попереджає, що виграють найбільш уважні і спостережливі.

Правила. Учні мовчки відгадують загадки, закриваючи зображення-відгадки фішками. Той учасник гри, у якого всі зображення будуть закриті, піднімає руку. Виграє той, хто правильно впізнав усі дерева.

Пробний хід. Учитель демонструє одну з карток (бажано збільшений варіант, щоб було добре видно всім учням) і загадує одну з загадок, учні 2

повідомляють відгадку і показують на картці зображення дерева, про яке була загадка. Учитель загадує іще одну загадку про дерево, зображення якого немає на картках. Учні відповідають, про яке дерево була загадка, і додають, що цього дерева немає на картках. Примітка. Якщо картки лото не вдасться виготовити одразу, то можна використати просто зображення дерев. Учитель читає загадку, і на лічбу "один, два, три" учні мають підняти карточку-відгадку. Учасник гри, що підняв не ту картку, кладе її назад до набору, а ті, хто відгадав правильно, відкладає свою картку окремо. Виграє той, у кого в наборі не залишиться жодної картки. Естафета "Ми прикрашаємо ялинку". Гра проводиться на початку або в кінці уроку для закріплення навичок зображення ялинкових іграшок з натури. Дидактичне завдання. Розвивати спостережливість, окомір, чуття пропорцій, вдосконалювати навички малювання з натури. Дидактичний матеріал. Три великих аркуші паперу з зображенням неприкрашених ялинок, набір ялинкових іграшок нескладної форми на кожен ряд (ліхтарики, бурульки і т.п.). Зміст. Клас ділиться на три команди-ряди. Кожна команда отримує по однаковому набору ялинкових іграшок, які розподіляються між учасниками. Перед кожною командою на класній дошці — аркуш паперу з зображенням ялинки. За командою вчителя (або коли закінчиться куплет якоїсь новорічної пісеньки) до дошки по одному виходять учні від кожної команди зі своєю ялинковою іграшкою. Кожен учасник має "почепити"(тобто намалювати) свою ялинкову іграшку на ялинку своєї команди. Малюнок виконується простим олівцем. Потім до своїх ялинок підходять наступні три учасники і т.д. Виграє та команда, яка прикрасить ялинку швидко і гарно. Правило. Кожен учасник команди виходить до дошки прикрашати ялинку своєї команди тільки після того, як на своє місце сів товариш по команді. Примітка. У групі подовженого дня можна запропонувати учням завершити розпочату роботу фарбами. Закінчені роботи можна буде використати в оформленні класу до новорічного свята. Подібні ігри-естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагальності. Можна порадити учням до того, як вони вийдуть до дошки прикрашати свою ялинку, потренуватися у зображенні ялинкової іграшки в альбомі або на окремому аркуші паперу. Вправа "Чарівні фарби". Вправа проводиться при ознайомленні з акварельними фарбами.

Дидактичне завдання. Закріпити знання учнів про три основні кольори (червоний, жовтий, синій) і похідних від них складених (зелений, жовтогарячий і фіолетовий); навчити отримувати складені кольори, змішуючи основні кольори на палітрі; відпрацьовувати графічні навички роботи з фарбами і пензлем, вчити отримувати потрібний відтінок кольору, покривати поверхню зображення рівним прозорим шаром фарби у межах контуру 3 зображення. Дидактичний матеріал. Набір з трьох карток на кожного учня з зображенням трьох повітряних кульок, дві з яких зафарбовані в основні кольори, а третя залишається незабарвленою. На першій картці дві кульки зафарбовані у червоний і жовтий кольори, на другій - у жовтий і синій, на третій - у червоний і синій; набір фільтрів основних кольорів (на кожного учня або один на парту). Зміст. Після розповіді про чарівний світ барв учнів слід запитати про те, які кольори найголовніші. Якщо дітям відповісти важко, учитель сам називає три основні кольори. Потім учні отримують пакети з трьома картками-завданнями і набором кольорових фільтрів. Спочатку оптичним шляхом за допомогою кольорових фільтрів основних кольорів, а потім змішуючи фарби на палітрі, учні встановлюють, що при змішуванні жовтого і червоного кольорів виходить жовтогарячий, при змішуванні синього і жовтого — зелений, червоного і синього - фіолетовий. При цьому учні виконують самостійно такий дослід: накладають один на одного два фільтри, наприклад, жовтий і синій, і бачать, що вийшов зелений колір. Потім змішують ці два кольори на палітрі і переконуються у правильності визначення складеного кольору. Отриманим складеним кольором учні зафарбовують третю кульку на карточці-завданні. Аналогічна робота проводиться з рештою фільтрів і двома карточками-завданнями. Вправа "Які голки у сосни і ялинки". Вправа проводиться перед малюванням з натури гілки сосни і ялини. Ця вправа допоможе учням графічно краще виконати малюнок з натури. Дидактичне завдання. Вдосконалювати графічні навички учнів (вміння працювати тонким пензлем, наносити мазки у потрібному напрямі). Дидактичний матеріал. Два аркуші паперу (положення альбомної сторінки) з зображенням гілки сосни і гілки ялини (на кожного учня). Зміст. Після розгляду гілок сосни і ялини, порівняння їхньої будови, голок (їхньої довжини і особливостей кріплення до гілки) учні отримують аркуші па-перу з незакінченим зображенням гілки сосни і ялини. Спочатку учні мають визначити, де зображено гілку ялини, а де — сосни. По тому вони отримують завдання: завершити малюнок у кольорі тушшю або аквареллю, тобто намалювати на обох гілках голки, використовуючи на практиці свій досвід спостереження. Підсумки виконання вправи можна підбити таким чином: кілька учнів по черзі демонструють свої малюнки, а решта визначають, де зображена гілка ялини, а де - гілка сосни. Якщо ха характер голок передано пра-вильно, то зображення гілок одразу впізнаються.

Основні вимоги до сучасного уроку 

Сучасний урок:

1. Покликаний розвивати в учнів пізнавальні інтереси, здібності, бути важливим засобом їхнього загального розвитку.

2. Вимагає використання сучасних технічних засобів.

3. Повинен:

•  озброїти учнів свідомими, міцними й глибокими знаннями і способами виконання дій;

• формувати самостійність, активність, творчу ініціативу, уміння творчо розв'язувати будь-які завдання, що можуть трапитися в житті, на виробництві;

• формувати вміння самостійно вчитися, здобувати й поглиблювати свої знання;

• формувати навички учнів і вміння творчо застосувати їх на практиці;

• формувати позитивні мотиви навчання, потребу в розширенні знань, позитивне ставлення до навчальної праці;

• знайомити учнів з актуальними сучасними проблемами, які стоять перед державою, суспільством.

Типи уроків:

• теоретичний;

•  практичний;

• лабораторний;

• лабораторно-практичний;

• комбінований;

• урок-турнір;

• урок-змагання;

• урок із груповими формами роботи;

• урок творчості;

• урок-залік;

• урок-тренування та ін.

Орієнтовний алгоритм уроку

І. Організаційний момент:

•  перевірка наявності учнів;

• перевірка готовності учнів до уроку (підручник, зошит, художні матеріали, ручка, щоденник, пластилін, ножиці, папір...).

ІІ. Повторення вивченого

 1. Опитування:

• фронтальне;

• індивідуальне.

2. Виставлення оцінок та їх мотивація.

III. Актуалізація опорних знань

(Підведення учнів до вивчення нової теми (бесіда) на основі отриманих раніше знань і навичок.)

IV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Подача нового матеріалу.

Словникова робота.

VI. Практична робота (формування умінь і навичок):

• вступний інструктаж;

• процес самостійного виконання роботи;

• хвилина відпочинку:

• поточний інструктаж.

VII. Підсумок уроку:

• закріплення вивченої теми;

• оцінювання роботи учнів на уроці або виконаних робіт;

• бліц-конкурс або перегляд робіт, їх короткий аналіз;

• домашнє завдання;

•  прибирання робочого місця.

Орієнтовна мета уроку

Навчальна

Ознайомити:

• із місцем праці в житті людини;

• змістом образотворчого мистецтва;

• порядком проведення занять у класі;

• обладнанням;

• організацією робочого місця;

• правилами внутрішнього розпорядку та загальними правилами безпеки праці;

• з організацією робочого місця і правилами безпечної праці при використанні...;

•  технологією виконання...

Формувати:

• практичні вміння, навички, науково-технічні знання, необхідні для залучення учнів до суспільно корисної діяльності й до оволодіння певною про­фесією;

• початкові вміння й навички у...;

• уміння й навички:

— аналізувати й контролювати результати своєї роботи;

— виконувати малюнок на тему...;

— аналізувати готовий малюнок чи виріб;

— порівнювати запланований хід роботи з фак­тичним;

• поняття про...;

• уміння конструювати і виготовляти...;

• уміння, потрібні для виконання робіт...

Набути або розвинути:

• практичні навички читання й виконання ма­люнків, ескізів, створювати образи, об'ємні компо­зиції...;

• навички...

Ознайомитись:

•  із порядком виконання...;

• з деякими способами роб/зти...;

• із технологією створення...;

• ,з технікою виготовлення...;

• з організацією робочого місця і правилами без­печної праці при виконанні...

Дати поняття про:

• вид мистецтва...;

• принцип створення...

Удосконалити:

• уміння й навички...

Вивчити:

• призначення і принцип роботи...

Навчити учнів:

• прийомів роботи...;

• самостійності у виконанні певних видів робіт...

Залучити учнів до:

• розробки творчої роботи, виготовлення виро-бу...;

• планування роботи й виготовлення виробу.

Розширювати:                                       

• уявлення учнів про...;

• відомості учнів про...

Закріпити:

•  на практиці набуті раніше знання, уміння й на­вички...;

• і систематизувати отримані учнями знання...;

• знання й уміння, отримані при вивченні пев­ної теми...;

•  і розширити знання учнів про...

Залучити учнів:

• до планування робіт і створення...

 Продовжити знайомство:

•  з основами сучасного мистецтва...

Порівняти:

• способи виготовлення виробів із... матеріалів.

Розв 'язати:    ,

• творчі задачі на...;

• складання послідовності виготовлення…

Виховна

Виховання:

• працелюбності, свідомого ставлення до праці й державної власності;

• моральних якостей особистості;

• бережливого ставлення до природи;

•  самостійності, охайності, уважності;

• прагнення оволодіти знаннями;

• економного ставлення до...

Розвивальна

Розширювати:

•  кругозір учнів на основі взаємозв'язку образо­творчого мистецтва з основами наук...

Розвивати:

• творчі здібності в поєднанні з готовністю до ви­конавської діяльності;

• уявлення про...;

• навички конструювання, моделювання;

• групову та самостійну форми роботи;

• графічну та мистецьку грамотність;

• творчі здібності учнів шляхом включення їх у конструкторсько-технологічну діяльність;

• конструкторські здібності;

• абстрактне мислення;

• прагнення оволодіти знаннями й уміннями...;

• знання й уміння планувати роботу;

• уміння порівнювати, узагальнювати;

• образне, творче мислення.

Профорієнтація:

• ознайомити з професіями...;

• формувати стійкі професійні інтереси до пев­них видів праці;

• ознайомити учнів з професією...;

• розвивати уявлення про професії, пов'язані з...;

• дати поняття про професії робітників, які ви­конують...;

•  ознайомити учнів зі змістом роботи...;

• розширити знання про професії...

Міжпредметні зв 'язкш

•  креслення, математика, фізика, природознавс­тво, хімія, трудове навчання.

Орієнтовні зразки записів домашніх завдань

• Виконати вдома підготовчі малюнки, ескізи, за­рисовки.

• Продумати техніку виконання майбутнього ма­люнка.

• Порівняти пропорції предметів, що будуть зоб­ражуватись.

• Провести"спостереження за зміною кольорів залежно від відстані.

• Прогулятися вулицями села (міста) для знахо­дження об'єкта малювання.

• Запам'ятати відчуття прекрасного (ранку, ве­чора, природи...).

• Подумати над зовнішнім виглядом...

• Запам'ятати з мультфільмів, кінофільмів одяг, космічні пейзажі...

• Самостійно виконати малюнок ялинкових при­крас у 3-х кольорах.

• Вести спостереження за поведінкою тварин.

• Прочитати казку...

• Розпитати бабусь про традиції народу, села, ро­дини...

• Згадати символи України.

• Спостерігати за світлотінню.

• Спостерігати за явищами природи (дощ, сніг, вітер...).

• Ознайомитися з легендами та піснями (про пи­санки...).

• Принести зразки вишиванок, рушників...

• Виконати начерк...

• Пригадати...

• Зробити гербарій (зібрати жолуді, каштани, шишки...).

• Принести вітальні листівки, проаналізувати їх.

• Виправити помилки, допущені в роботі.

• Скласти письмовий опис...

• Написати реферат на тему...

• Вивчити віршик...

• Скласти письмовий опис предмета, явища при­роди, тварини...

• Завершити роботу в кольорі.

• Підібрати репродукції картин художника...

• Оглянути екстер'єр та інтер'єр будинку.   •

• Віднайти матеріали про зображення калини в українській творчості.

• Принести ілюстрацію до твору...

• Виконати і принести писанку.

• Підготувати враження від побаченого, почуто­го, прочитаного...

• Підготувати розповідь про художника...

• Виконати творчу роботу на виставку.

• Виконати творчу роботу для привітання зі свя­том...

• Знайти матеріали, літературу на тему...

• Прикрасити річ малюнком, візерунком, апліка­цією, витинанкою, вишивкою.

• Переглянути ілюстрації книг на тему...

• Підібрати твори (малюнки, вірші, пісні...), у яких згадується про...

• Розпочати підготовчу роботу над...

• Визначити, які з кольорів (предметів) підійдуть до композиції...

Інструкції з техніки безпеки на уроках образотворчого мистецтвапід   час роботи з пластиліном

       Для зменшення зорової напруги при тонких, кропітких видах роботи потрібно слідкувати за освітленням. Якщо заняття проводяться вдень, воно має бути попереду, так як в роботі приймають участь обидві руки, а при боковому освітленні від них буде лягати тінь. У зв’язку з цим столи краще розташувати паралельно вікнам.

         Перед початком роботи вчитель проводить вводний інструктаж з правил роботи з ножем, ножицями та стеками.

1. Загальні вимоги  безпеки :

1.     До занять допускаються учні, які пройшли інструктаж з охорони праці, про безпечні методи роботи .

2.     Кожен учень зобов'язаний знати й точно виконувати правила безпечної праці на уроках образотворчого мистецтва.

3.     Своєчасно приходити на заняття, займати своє робоче місце, перехід учнів на друге робоче місце без дозволу вчителя забороняється.

4.     Коли вчитель звертається до всіх учнів, вони мають припинити роботу й уважно вислухати зауваження, інструктаж.

5.     Використовувати навчальний час для виконання завдання і не відволікатися розмовами, своєчасно й високоякісно виконувати доручену справ

2. Вимоги безпеки до початку занять :

1.     Ретельно підготувати своє робоче місце до роботи.

2.     Уважно вислухавши вчителя і одержавши завдання на урок, перевірити ще раз справність    інвентаря,    інструментів    особистого користування,    наявність матеріалів.

3. Вимоги безпеки під час роботи :

1.     Роботу розпочинати лише з дозволу вчителя.

2.     Не можна працювати несправним і тупим інструментом, використовувати інструмент лише за призначенням.

3.     Користуватися прийомами роботи з інструментами, як показав учитель.

4.     Не носити з собою різальних і колючих інструментів, вони мають бути в школі.

5.     Інструменти та обладнання мають зберігатися в призначеному місці.

6.     Під час роботи учень повинен тримати своє робоче місце в належному порядку , а після роботи акуратно прибрати його.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи :

       1. Прибрати своє робоче місце:   скласти відповідний інвентар, вимити пензлі.

       2. Вимити руки з милом і витерти рушником.

Головні завдання викладання образотворчого мистецтва

Завдання викладання образотворчого мистецтва.

1. Формувати в дітей художньо-естетичне ставлення до дійсності як здатність до неспоживацького художнього пізнання світу та його образної оцінки. Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні появи естетичного у навколишньому світі, вміння помічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.
2. Розвивати специфічні для художньо-творчого процесу універсальні якості особистості як основу для розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчу уяву, оригінальне, нестереотипне асоціативно-творче мислення, художньо-образні якості зорового сприйняття, спостережливість, зорову пам’ять тощо.
3. Формувати потребу до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва; оволодівати основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх технік, що дасть змогу досягти свободи вираження у творчості.
4. Формувати знання і уявлення про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навички розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві; розвивати навички його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культуру почуттів.
5. Розвивати сенсорні здібності дітей, що сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприйняття та поліпшення якісного боку практичної художньо-творчої діяльності.

Успішний художньо-творчий розвиток дітей забезпечується дотриманням методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва:

• Організація художньо-творчого розвитку передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, переймання національним духом, а не сліпе копіювання взірців національного декоративного мистецтва;
• Залучення до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне і естетичне виховання особистості, пробудження в її душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання;
• Художній образ – це основа , на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачити у всіх видах художньої діяльності – і в розділі „Практична робота”, і в розділі „Сприймання”
• Опанування мовою мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі, як освоєння засобів виразності художнього образу. Інакше набуті знання і уміння будуть позахудожніми (тобто марними);
• Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваних дітьми під час занять емоційного задоволення, радості, забезпечення цієї умови досягається дотримання вищезазначених положень і характером організації занять (уроків);

Заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачають:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, сценарну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного темі уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтва (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до Законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

Особистісно-орієнтований підхід

Останнім часом у науковому та педагогічному середовищі широкого розповсюдження набув термін „особистісно-орієнтованого навчання”. Особистісно-орієнтований підхід надає можливість розглядати учня, як суб’єкт процесу навчання, вказує на неповторність індивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначенням С.І. Подмазіна, „зміст особистісно-орієнтованої освіти передусім полягає у задоволенні потреб буття людини, її особистісного існування: свободи, вільного вибору себе, свого світогляду, дій вчинків, позицій, самостійності і самореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхідно людині для будівництва і розвитку.”.

І.Я.Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-орієнтованого навчання:

• Визнання учня головним суб’єктом процесу навчання;
• Визначення мети – розвиток індивідуальних здібностей учня;
• Визначення засобів, що забезпечують реалізацію встановленої мети шляхом виявлення й структурування власного досвіду учня, його направленого розвитку в процесі навчання.

Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах особистісно-орієнтованого підходу суттєво змінюється його мета, функція, форма організації. Мета такого уроку – створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів, засобами досягнення вчителем такої мети є:

• Використання різних форм і методів організації навчальної діяльності, як дозволяють розкрити власний досвід учнів;
• Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;
• Стимулювання учнів до всловлень, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися, одержати невірну відповідь, не той результат;
• Використання в ході уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє вибрати найбільш значні для нього види і форми навчального змісту;
• Оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (вірно-невірно), але й за процесом його осягнення;
• Заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи аналізувати способи робити інших учнів у ході уроку, вибирати та засвоювати більш раціональний;
• Створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють кожному учню проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Форми організації навчально-пізнавальної діяльності

В арсеналі кожного вчителя є значна кількість форм організації навчально-пізнавальної діяльності, а саме:

• фронтальна форма, за характером сумісно-індивідуальна ( передбачає, що всі учні працюють в одному темпі за однаковим завданням);
• парна (організація навчально-пізнавальної діяльності за парами, які мають певну основу, навчальні, індивідуальні можливості учнів);
• групова (склад учнів поділяється на групи, бригади, ланки; кожна група має своє завдання , рівноцінні за змістом та складністю);
• кооперовано-групова, колективна (клас поділяється на групи для виконання кожною з них частини загального завдання;
• диференційовано-групова (передбачає організацію роботи груп учнів з різними можливостями, за різними завданнями, що відповідають визначеним можливостям);
• ланкова (передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів, за характером – послідовно-взаємодіюча);
• бригадна (передбачає організацію навчальної діяльності спеціально сформульованих тимчасових груп учнів, за характером – сумісно-взаємодіюча);
• індивідуальна (самостійна робота кожного учня за особистим завданням і за самостійно обраним темпом, які залежать від навчальних можливостей і психічних особливостей);
• індивідуально-групова (передбачає включення окремих учнів в роботу над оригінальними завданнями при виконанні основним складом загального завдання);

Педагогічна майстерність вчителя полягає в усвідомленні цілей навчального процесу, чіткому визначенні завдань конкретного етапу навчання, конкретного уроку та їх реалізації, доцільному підбору методів і форм навчання.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТА «МИСТЕЦТВО»

Мистецтво — 1) частина духовної культури; 2) специфічна форма суспільного світогляду та людської діяльності, яка відбиває світ у художніх образах; 3) художня творчість в цілому (література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, музика, танець, театр, кіно тощо), види якої об’єднані художньо-образними формами відображення дійсності; спосіб виявлення творчого потенціалу особистості та задоволення її естетичних потреб; 4) високий ступінь виявлення майстерності в будь-якій сфері діяльності; 5) у вузькому значенні — образотворче мистецтво. Предметом мистецтва є естетичне ставлення людини до дійсності, завданням — художнє опанування світу. Тому в центрі витворів мистецтва — моральна людина, її життя й діяльність у певних конкретно-історичних умовах. Кожне нове століття у житті суспільства породжувало нові мистецькі ідеї. Митці завжди намагалися вибудовувати власний новий, неповторний художній стиль за допомогою різних форм і засобів художньої мови та жанрів. Стиль — сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, що склалися у процесі творчої діяльності митця, у певного народу в певний історичний період. Сьогодні поняття «стиль» належить до найбільш дискусійних, що передусім пов’язано зі складністю його інтерпретації. У широкому значенні стиль — характерна відмінна особливість певної діяльності чи її результату. Етимологічно слово «стиль» найбільш пов’язане з писемністю (лат. stilos — гостра паличка для письма на воскових дощечках, від характеристик якої (товщини, загострення, матеріалу) залежало те, як виглядало написане: товщина, витонченість, гнучкість ліній). Отже, стиль — це початково характеристика не змісту, а його оформлення. Проте вже в античні часи цьому поняттю надавали більш широкого значення, позначаючи стилем специфіку побудови речень, манеру письма чи мовлення. Історія вивчення стилю в мистецтві пройшла кілька етапів: від спостереження спільного у художніх творах до систематизації й класифікації стилів, пояснення причин їх появи та зміни. Стиль невіддільний від змісту, з яким вони утворюють певну єдність образної системи, засобів художньої виразності, творчих прийомів і художніх методів. Усе це складається в конкретному соціальному і культурному середовищі, тому митці одного часу та ідейно-естетичної орієнтації мають схожий стиль творчості. Напрям — це певна принципова ідеологічна та світоглядноестетична спільність художніх явищ на основі ставлення митців до світу та художньої традиції. Явища одного напряму характеризуються спільною концепцією світу й особи, типом художньої реальності, схожими творчими методами творення та засобами виразності, що проявляються через сукупність творів та через програмні теоретичні маніфести, які проголошують та обґрунтовують принципи їх створення. Напрям може проявлятися як у кількох, так і в одному виді мистецтва, в його межах можливе виокремлення художніх течій та шкіл. Стилістична одноманітність найбільше проявлялася в ті періоди, коли панував синтез, світоглядна й образно-художня єдність різних видів мистецтв. Існує велика кількість моделей аналізу феномена стилю, які об’єднує між собою тенденція до певного ототожнення понять «художній стиль», «художній напрям» та «художня епоха». Слід враховувати, що типологія мистецтва оперує численними визначеннями, до яких належать і ці поняття. Вони є своєрідними засобами осмислення та усвідомлення феномена художньо-творчого процесу. Поняття «художня епоха» слід інтерпретувати як конкретно-історичний етап розвитку мистецтва, що безпосередньо пов’язаний із суспільно-історичною добою. Художня епоха містить «художні напрями», що об’єднують митців, які, спираючись на спільні естетичні принципи, через особливості «індивідуального стилю» осмислюють і відображують дійсність у конкретно-чуттєвих образах. Основною метою підготовки до уроків чи виконання завдань, що винесені для самостійної роботи, є вироблення вмінь та навичок у пошуку й опрацюванні необхідної літератури, сприйняття та засвоєння передбаченої інформації. Перед початком підготовки до уроку педагогу слід обрати літературу з рекомендованого списку таким чином, щоб отримати принаймні основні відомості з усіх запланованих питань. У процесі опрацювання навчального матеріалу важливо не лише прочитати відповідну літературу. Необхідно визначити головні думки, тези, сформулювати їх своїми словами і записати. Саме процес переформулювання авторського тексту підвищує рівень оволодіння новими знаннями, розвиває вміння й навичкитворчого, критичного мислення. При опрацюванні навчального матеріалу слід звертати увагу на розкриття сутності й фіксацію мистецьких понять до кожної з тем. Робота учнів має полягати в усвідомленні та фіксації навчального матеріалу. Способи фіксації необхідної інформації можуть бути найрізноманітнішими: план, схема, опорні слова, опорні фрази, повний детальний запис. Важливо, щоб учні могли відтворити матеріал без суттєвих втрат, уміли скорочувати почуте чи прочитане. Семінарське заняття демонструє здатність учня до самоосвіти. На таких заняттях вчитель організовує процес обговорення питань з тем, визначених навчальною програмою. Приклад: письмове опитування, запитання на картках (додаються) або фронтальне опитування. Що віддзеркалює мистецтво? Чому потрібно вміти аналізувати зразки світового і вітчизняного мистецтва? Які ви знаєте етапи розвитку людства та мистецькі надбання? Як співвідносяться поняття «культура», «мистецтво», «мораль»? У чому полягає соціальне значення мистецької спадщини?Уроки слід проводити у формі інтерактивів, дискусій, різнопланових творчих завдань тощо. Вони покликані сприяти розвитку творчої самостійності учнів, поглиблювати інтерес до наукових досліджень, виховувати педагогічний такт, розвивати культуру мовлення, уміння та навички публічних виступів, участі в дискусії. Повідомлення та доповіді окремих виступаючих мають доповнюватися іншими, викликати додаткові запитання. При підготовці до уроків (чи виконанні завдань, винесених на самостійне опрацювання) з курсу «Мистецтво» радимо учням звернути увагу на такі загальні положення: — аналіз і узагальнення культурно-історичних подій та явищ, визначення їх сутності, причинно-наслідкових зв’язків між ними; — врахування складності національної специфіки і змістовної своєрідності української культури, відображення в ній культурних досягнень світового масштабу, оригінальних інтерпретацій загальнолюдських проблем; — необхідність формулювання висновків щодо значущості того чи іншого культурного явища у вітчизняному, європейському, світовому контексті;— визначення провідних тенденцій розвитку тих чи інших галузей української культури у певний історичний період, характеристика конкретних, найбільш типових прикладів, які ілюструють ці тенденції, пояснення специфіки проявів цих галузей культури в різних регіонах України; — з’ясування різних точок зору на певну історико-культурну проблему (якщо питання, яке слід розкрити, має дискусійний характер). Методи контролю Контроль навчальних досягнень учня спрямовується на розвиток творчих здібностей, стимулювання самостійної пізнавальної діяльності, формування навичок практичного застосування набутих знань. При вивченні навчальної дисципліни здійснюється: — оцінювання активності і знань учнів на уроках (поточне оцінювання): розгорнуті та стислі усні відповіді, доповіді, виступи в дискусіях, виконання поточних творчих робіт за змістом семінарських занять, експрес-контроль у вигляді тестів тощо; — поточний контроль самостійної роботи (програмового матеріалу винесеного на самостійне опрацювання) через перевірку відповідних конспектів, зроблених учнями; — узагальнювальне оцінювання знань учнів з програмового матеріалу змістових модулів при написанні відповідних контрольних робіт чи тестів; — проведення тестувань (за програмовим змістом курсу). При оцінці знань учнів враховується: — розуміння учнями причинно-наслідкових зв’язків між різноманітними історико-культурними явищами, уміння порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати, критично оцінювати відповідні факти; — самостійність і креативність мислення; — використання різноманітних джерел, розуміння їх особливостей, уміння їх характеризувати й оцінювати; — логічність і завершеність викладу матеріалу, наявність аргументованих висновків та власних оцінок; — мовленнєва і термінологічна грамотність. Класифікація методів за змістом Літературно-творчі. Поширений тип спільних проектів. Мовні (лінгвістичні). Навчальні проекти, спрямовані на оволодіння мовним матеріалом, формування певних мовленнєвихнавичок та вмінь: лінгвістичні — спрямовані на вивчення мовних особливостей, мовних реалій, фольклору; філологічні — передбачають вивчення етимології слів, літературні дослідження тощо. Культурологічні. Мають зв’язок з історією і мистецькими традиціями різних країн або народів. Рольово-ігрові. Моделюють комунікативні ситуації; драматизації, імітації тощо. Наприклад: розігрування фрагменту, уривка літературного твору, що відповідає темі уроку. Класифікація методів за формою Метод «Семінар» У перекладі означає «школа поглиблення знань», має подвійну структуру — самостійне вивчення учнем програмного матеріалу та обговорення на уроках результатів пізнавальної діяльності. Учитель пропонує учням оцінити результати семінару: дати відповіді на запитання. Що ми робили? Як ми це робили? Чи досягли поставленої мети? Чого нового ми навчились? Чи усе нам вдалось? Підбиття підсумків семінару(до 5хв.) Стисле повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку (аналіз того, що було розглянуто). Підсумок уроку Оголошення оцінок з аналізом по кожному учню.Метод проектів Дослідницькі проекти. Потребують чітко продуманої структури, визначеної мети, актуальності, соціальної значущості. Наприклад: «Вплив класичної музики на емоційний стан особистості». Творчі проекти. Як правило, не мають чіткої структури, оформлення може бути у вигляді сценарію, збірника, програми тощо. Наприклад: сценарій тематичного вечора «Зустріч на Парнасі». Ігрові проекти. Структура залишається відкритою до їхнього закінчення, учасники беруть на себе певні ролі, наявний високий ступінь творчості. Наприклад: «Музичний брейн-ринг». Проведення гри «Брейн-ринг» Підготовчий етап — поділ групи на команди. Команди займають свої місця.Вступне слово вчителя, який повідомляє про ключові моменти гри. Команди відповідають на запитання трьох турів щодо теми підручника. Підбиття підсумків уроку (до 5хв.) Коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку (аналіз того, що було розглянуто). Мотивація діяльності групи і окремих учнів, оцінювання їхньої роботи. Інформаційні проекти. Спрямовані на збір інформації, потребують чіткої структури, систематичної корекції. Як результат — доповідь, презентація, відеоролик. Наприклад: презентація «Мистецтво ”козацького барокко“». Практично орієнтовані. Потребують продуманої структури із визначенням функцій кожного учасника проекту. Результат діяльності чітко визначений з самого початку і розрахований на практичне використання. Наприклад: тематичний виховний захід «Екскурсія до Харківського художнього музею»Метод «Ажурна пилка» Допомагає вивчити значну кількість інформації за короткий час, а також заохочує учнів навчати одне одного. Підготовчий етап: кожна група з шести осіб отримує домашнє завдання відповідно до пунктів плану уроку опрацьовує його. Група 1: «Види та жанри театрального мистецтва». Група 2: «Виникнення та розвиток театрального мистецтва». Група 3: «Зв’язок театрального мистецтва з іншими видами мистецтва (музикою, живописом, кіно, декоративно-ужитковим)». Кожне питання обговорюється групою крізь призму проблеми: «Яке місце посідає театральне мистецтво в історії розвитку художньої культури?». Коли на уроці заслухані та обговорені всі запитання плану уроку, експерти повертаються до групи. Потім групи виробляють з цього приводу спільне рішення та висновки.Метод «Тренінг» Це особлива форма навчання, під час якої учень максимально оволодіває новими знаннями, отримує нові навички, переглядає власні цінності та пріоритети, коригує, удосконалює й розвиває певні якості та властивості своєї особистості. Серед інших форм навчання саме тренінг дає можливість на 90% засвоїти отриману інформацію. Навчання під час тренінгу дає учасникам можливість унікального спілкування, сприяє формуванню навичок співпраці, відкриває нові перспективи.Метод «Ток-шоу» Учитель виконує роль ведучого. Він оголошує тему дискусії: «Чи можна назвати античність фундаментом для всіх наступних художніх стилів європейського мистецтва?» Учні поділяються на дві групи: «запрошених» і «глядачів». Учні-«запрошені» висловлюють свої думки стосовно заданої тематики. Вони можуть ставити запитання до учнів-«глядачів», які зі свого боку мають стисло та лаконічно відповідати. Ведучий має право брати участь у дискусії, а також повинен контролювати регламент. Цей метод сприяє розвитку навичок дискутування та публічного виступу, допомагає учнім лаконічно формувати та відстоювати свої позиції, допомагає глибше розкрити суть поставлених на обговорення питань. Метод «Історичне мистецьке лото» Спрямований на закріплення основних понять та уявлень про головні стильові особливості та визначні твори певного художнього періоду. Учням роздають картки із зображенням творів мистецтва (або портретами відомих митців, назвами літературних або музичних творів тощо), які потрібно розподілити за стильовими особливостями. Рефлексія: осмислення процесу і результатів діяльності. Метод «Акваріум» Це рольова гра, у якій беруть участь 2–3 учнів («експерти»), а решта виступають у ролі спостерігачів, що дозволяє одним висловлювати власну позицію щодо поставленого запитання, а іншим — аналізувати виступи «експертів», давати їм оцінку, погоджуватись або заперечувати.Метод «Коло ідей» Цей метод зорієнтований на формування вміння працювати в команді, обґрунтовувати власну думку. Учитель пропонує проблемне запитання і запрошує до його обговорення в групах. Наприклад: «Як залучити підлітків до підвищення власного культурного рівня?» Після обговорення кожна група визначає лише один аспект рішення проблеми. Групи висловлюються по черзі, поки не будуть вичерпані усі відповіді. Під час загального обговорення на дошці фіксується перелік визначених ідей. Коли всі ідеї щодо вирішення проблеми висловлені, можна підбити підсумки.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
з образотворчого мистецтва

Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю змісту мистецької освіти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетичної культури учнів, і передбачає:

 - формування в учнів емоційно-естетичного ставлення до дійсності, світоглядних орієнтацій, особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, вітчизняної та зарубіжної художньої культури;

 - розвиток емоційно-почуттєвої сфери, оригінального асоціативно-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;

 - формування знань та уявлень про мистецтво, розуміння специфіки художньо-образної мови різних видів мистецтва, здібності до сприймання та інтерпретації художніх творів;

 - розширення естетичного досвіду, вмінь і навичок у сфері мистецької діяльності, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні.

 Об’єктами перевірки та оцінювання у процесі вивчення мистецьких дисциплін учнями мають стати:

 - здатність учнів сприймати, розуміти і відтворювати твори мистецтва, інтерпретувати їх художньо-образний зміст (висловлювати власне естетичне ставлення);

 - вміння і навички з практичної художньої діяльності (відтворення за зразком), досвід самостійної та творчої діяльності (застосування набутих знань і вмінь у змінених, зокрема, проблемно-пошукових ситуаціях);

 - обізнаність у сфері мистецтв – елементарні знання та уявлення про мистецтво, його основні види і жанри, розуміння художньо-естетичних понять та усвідомлене користування відповідною термінологією, уявлення про творчість відомих вітчизняних і зарубіжних митців (мистецтвознавча пропедевтика);

- загальна естетична компетентність, художньо-образне мислення учнів як інтегрований результат навчання, виховання й розвитку. 

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з візуального (образотворчого) мистецтва
І. Початковий	1	Учень (учениця) сприймає та відтворює художні образи на частковому рівні, однозначно їх характеризує, демонструє слабо сформоване художньо-естетичне мислення, елементарні навички та уміння у творчій художній діяльності
	2	Учень (учениця) володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабо сформований рівень сприйняття художніх образів, виявляє певні творчі вміння та навички у практичній діяльності, володіє незначною частиною термінологічного мінімуму; словниковий запас в основному дозволяє викласти думку
	3	Учень (учениця) здатний сприймати та відтворювати окремі фрагменти художніх образів з конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словниковим запасом
ІІ. Середній	4	Учень (учениця) може відтворювати художні образи на репродуктивному рівні, в основному розуміє образну сферу художнього твору; застосування знань та термінологічного запасу на практиці задовільне
	5	Учень (учениця) володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи відтворити окремі художні образи, котрі мають художньо конкретну словесну понятійну основу, але не завжди вміє сприймати і відтворювати художні образи, які вимагають абстрактного художньо-мистецького мислення; виявляє задовільне знання спеціальної художньої термінології; словниковий запас небагатий
	6	Учень (учениця) не завжди вміє сприймати та репродукувати візуальні образи, має достатньо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує окремі художні явища, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз художнього твору, порівняння, висновки щодо сприймання творів образотворчого мистецтва
ІІІ. Достатній	7	Учень (учениця) може відтворити різні візуальні образи, проте робить непереконливі висновки, не завжди послідовно викладає свої думки, допускає мовленнєві та термінологічні помилки; знає найважливіший тематичний художній матеріал, але знання не достатньо стійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у творчій художній діяльності учня
	8	Учень (учениця) вміє сприймати і репродукувати візуальні образи певного рівня, досить повно аналізує художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень; не завжди вміє поєднувати художні образи та життєві явища; на достатньому рівні володіє спеціальною художньою термінологією при аналізуванні художніх творів у процесі їх сприймання та інтерпретації
	9	Учень (учениця) виявляє достатнє засвоєння тематичного художнього матеріалу, але допускає неточності у використанні спеціальної художньої термінології, які потребують допомоги вчителя, трапляються поодинокі недоліки у відтворенні художнього образу і художньо-образному оформленні своїх роздумів щодо оцінки творів образотворчого мистецтва; не завжди самостійно систематизує та узагальнює художній матеріал
ІV. Високий	10	Учень (учениця) має міцні знання програмового матеріалу, але, аналізуючи художні твори, допускає несуттєві неточності у формулюваннях та використанні спеціальної художньої термінології, не завжди обгрунтовано може довести свою точку зору на художні явища в процесі їх сприймання, не завжди вміє відтворити окремі фрагменти художніх образів. Вказані неточності може виправляти самостійно
	11	Учень (учениця) володіє тематичним художнім матеріалом у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових художньо-творчих завданнях, виявляє знання спеціальної художньої термінології, їх усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, аналізувати твори візуального (образотворчого) мистецтва, асоціювати їх з творами інших мистецтв та життєвими явищами, застосовувати набуті знання в образотворчій діяльності
	12	Учень (учениця) має міцні, ґрунтовні знання тематичного художнього матеріалу (жанри, митці, твори образотворчого мистецтва) у межах програми, здатний систематизувати, узагальнювати, свідомо сприймати та відтворювати візуальні образи, широко застосовувати асоціативні зв’язки між творами образотворчого мистецтва, творами інших мистецтв та життєвими явищами. Учень (учениця) свідомо послуговується мовою візуального мистецтва у роздумах, висновках та узагальненнях щодо сприймання художніх образів, має достатньо високий рівень художньо-мистецького мислення у розвитку світопізнання і світовідчуття; самостійно використовує набуті художні вміння, навички та власні здібності в художній діяльності

•     10 КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

•     1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

•     2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

•     3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

•     4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

•     5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.

7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.

10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.