«Методи діагностики та розвитку художніх здібностей на уроках образотворчого мистецтва».

Молодший шкільний вік є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Як відомо всі діти малюють. Малювання є основним засобом вираження себе на самих ранніх стадіях життя. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі) і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони.Саме завдяки малюнку дорослі отримують можливість заглянути у внутрішній світ маленької людини, осягнути логіку дитячої творчості, бо малювати й думати для неї одне і те ж. В малюнках діти не зображають реальний світ, вони відтворюють свій особистий світ на папері. Характерною особливістю дитячих малюнків є лаконічність, зосередженість і концентрація думки. Образотворчі засоби спроможні передавати думки і почуття більш безпосередньо, вони більш особистісні та інтимні. Вони також мають невичерпний потенціал розвитку емоційної сфери дитини. Без розвитку почуттів, без розвитку уяви, без пристрасті до творчості людина не зможе сьогодні продвинутися в області самих вузьких і суто технічних знань. Творча уява сьогодні все більше ціниться у всіх галузях життя. Провідну роль у процесі розвитку творчих здібностей дітей від трьох до семи років займають або батьки, або педагоги дошкільних закладів (за умови їх відвідування). Найкращий спосіб виховання творчості в дітях -- це бути самому творчою особистістю. Вона може бути застосована і відносно батьків. Бо саме дітям до шести-семи років належить найбільша кількість найцікавіших малюнків. Потужна інтуїція, у цьому віці, компенсує недостатність знань про життя. Інтуїція допомагає виконати найсміливіші задуми дитини.За даними А.Анджейчак, у шість-сім років, а іноді і в дев'ять-одинадцять, відбувається повна криза образотворчої діяльності. По мірі ускладнення життєвих вражень і проблем дитини, однієї інтуїції для їх вираження стає недостатньо. У зв'язку з цим наступає віковий і творчий переломний момент. В результаті втрачається чіткість малюнка, його наївність, пропадає гармонійне світосприйняття. Дитина більше не може обмежуватися імпровізацією, стихійністю, фантазією. Подорослішавши фізично дитина дорослішає і в мистецтві. На новому етапі для творчості дитині необхідно мати деякі професійні навички й знання. Доля дитини здебільшого залежить від того, чи вчать її малювати. Чи пізнає вона ремесло художника, чи знає техніку письма, графіки, взагалі всієї технології, яка необхідна при малюванні. Знання ремесла звільнить дитину від сумнівів у своїх здібностях, допоможе зосередитись, набути впевненості, воно буде сприяти розкриттю тих задатків, якими володіє від природи, допоможе виразити себе, зберегти й закріпити творчу свободу.Безумовно, щедро обдаровані від природи талантом діти зберігають свою творчу індивідуальність і в більш пізньому віці, а то і в продовж усього життя, так, як українські народні митці К.Білокур, Г.Собачко, М.Приймаченко.Але більшість дітей, щоб уникнути зриву і не втратити інтерес до малювання, потрібне керівництво. Тож малюванню, проте як і кожній справі, дитину треба починати вчити у певний чітко окреслений час. Технічним же навичкам малювання, вірогідно, необхідно починати вчити у шість-сім років, тобто з першого класу. Саме в цей час дитина відчуває необхідність у більш активній участі педагога. Творчість демократична по своїй суті. Коли дитина малює, немає місця командуванню, тиску, погрозам та покаранням. Тим більше, що пізнавальна активність властива дитині без усякого примусу. Шкільний учитель не повинен позбавляти дитину права на власне бачення. Уроки малювання не повинні носити формального характеру. Тому надзвичайно важливим моментом у системі освіти є фахова підготовка вчителя образотворчого мистецтва. Практика показала доцільність поєднання спеціальностей учитель образотворчого мистецтва та вчитель початкових класів.Заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до самого головного -- процесу творчості. Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя. Мобілізуючи великі затрати розумової діяльності, малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії. В навчанні необхідно розвивати не тільки розумову, а й емоційну сфери. Істинно художня освіта допомагає розвинути вміння долати слабість і страх, розвинути ініціативність, здібність мислити та діяти самобутньо й природно, без примусу. А в результаті -- глибоке розуміння життєвих процесів. Здібність бачити, відкривати й створювати нове. Істинна освіта допоможе людині будь-якої професії стати творцем. Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя.Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розв'язків. Вони дають можливість виявити неповторність. Особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому вчителька розуміє, що тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили. Образотворче мистецтво розвиває зорову пам'ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії. Змістовні і цікаві уроки вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою. Робота в школі вимагає душевних і фізичних зусиль. Це складна, клопітка і виснажлива праця. Однак саме творчий підхід до роботи дає можливість вчителю відновлювати наснагу та натхнення до своєї праці.Отже, образотворче мистецтво - один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. «Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».Існують певні закономірності - поради, які використовують педагоги для розвитку творчих здібностей учнів:1. Корекція педагогічної діяльності. Для того, щоб об'єктивно оцінити ріст досягнень учнів, щоб вчитель мав можливість скорегувати творчий потенціал учня на вірне вирішення навчального завдання, учень повинен виконувати його під керівництвом вчителя. Бажано уникати виконання творчих завдань, в домашніх умовах. Тому вчителю необхідно так спланувати хід уроку, щоб учень переважну частину завдання виконував під керівництвом вчителя. Учень може лише виконати деталізацію роботи вдома.2. Використання міжпредметних зв'язків. Перед виконанням навчального завдання, вчитель створює на уроці творчу атмосферу, з використанням міжпредметних зв'язків (музика, історія, література, народознавство, географія та інші) з метою активізації творчого потенціалу дитини та набутого нею досвіду.3. Навчальне завдання. На кожен урок вчитель ставить одне конкретне навчальне завдання для учнів. І під час оцінювання навчальних досягнень учнів головну увагу приділяє реалізації завдання, яке стояло перед учнем на уроці (форма, колір, простір, об'єм, композиція, сприймання дійсності, творів мистецтва). Щоб ефективнішою була діяльність учнів вчитель добирає наочність. Від рівня її підбору, результативності використання залежить і значною мірою рівень учнівських робіт. Це не означає що діти повинні робити „копію» даного твору, який продемонстрував вчитель. Учень вивчаючи твори митців, повинен зробити власний твір, цим самим збагачуючи свій внутрішній світ.4. Секрети митця. Підлітки теоретично готові до виконання навчальних завдань. Вони, з власного досвіду, знають і частково вміють дати пояснення тим явищам та процесам що відбуваються навколо них. Але обгрунтувати, віднайти причини їх виникнення та передати їх на площині та в об'ємі засобами образотворчого мистецтва вони не можуть. Вони не знайомі з „кухнею митця», тому дуже важливо, щоб вчитель допоміг практично зрозуміти, як митець в своїх творах добивається відчутних результатів. Це практична демонстрація вчителем процесу роботи над твором, показ послідовності роботи над творчим завданням, які супроводжуються його коментарем.5. Техніки. Дитина приступає до виконання навчального завдання, яке перед нею поставив вчитель. Вчитель володіє інформацією про здібності того чи іншого учня. Тому він повинен врахувати цей фактор і дати дитині можливості розвинути свої здібності виконуючи навчальні завдання в різноманітних техніках, матеріалах. Щоб дитина мала можливість виконувати завдання на папері різної якості та формату.6. Матеріали. Наявність доброякісних матеріалів - один із шляхів до розвитку творчих здібностей учнів (пензлі, фарби, м'які графічні матеріали). Використовуючи їх ми даємо можливість дитині відчути матеріал, яким вона працює. Дуже часто дитина зробивши помилку, як вона вважає, не може її виправити на роботі, тому бажано, щоб дитина мала можливість працювати в кольорі за допомогою гуашевих фарб. Або поряд з акварельними фарбами використовувала білу гуаш для виправлення помилок. Тільки після цього, як вона набуде певного досвіду роботи фарбами і в неї зникне „боязнь білого аркуша паперу», дитина в змозі переходити до роботи акварельними фарбами.7. Колір. Щоб дитина ефективніше працювала в кольорі, відчула, як утворюються нові кольори, відтінки, необхідно навчити дитину працювати по зволоженому паперу. Навчити передавати засобами кольору настроєві краєвиди, використовуючи для цього окрім фарб різноманітні матеріали: поролон, сіль, воду, парафін та інші.8. Диференціація. Виходячи з нахилів учнів до того чи іншого виду діяльності, вчитель добирає навчальне завдання враховуючи диференційований підхід до виконання роботи кожним учнем.9. Фронтальна робота вчителя. Під час виконання навчального завдання учнями, вчитель направляє зусилля своїх виконавців на вірний шлях вирішення завдання. Вчить учнів вчасно зупинитись, щоб не зіпсувати роботу, підмічати та виправляти власні недоліки в роботі. Вчить віднаходити оптимальний шлях до втілення творчого задуму на площині, в об'ємі.10. Оцінювання навчальних досягнень учнів.Вчитель оцінює практичні досягнення учнів двома методами: індивідуальна оцінка досягнень учня та групова (колективна) форма оцінки учнівських робіт. Сучасні методи роботи з учнівським колективом доводять, що оцінювання навчальних досягнень теж може нести в собі виховні функції. Щоб воно проходило ефективніше, педагоги-практики віддають перевагу груповій формі оцінки навчальних досягнень учнів, залучаючи до цього учнів. Вчать їх оцінювати, аналізувати та віднаходити помилки у власних творчих досягненнях, порівнюючи їх з рівнем робіт своїх однолітків. Групова форма оцінки навчальних досягнень допомагає об'єктивно оцінювати рівень розвитку практичних навичок дитини, але не дає можливості оцінити зусилля кожного учня під час виконання практичного завдання. В цьому велику роль відіграє вчитель, який спостерігав за учнями під час уроку, і в змозі визначити зусилля кожного учня, прикладені ним до виконання практичної роботи. Учень, який більш продуктивно працював на занятті, повинен заохочуватись оцінкою. Словом, щоб отримати стимул для подальшої творчої діяльності.Теоретичні знання учнів ми в змозі визначити за допомогою опитування, у вигляді гри, проведення різноманітних конкурсів, вікторин, розгадування кросвордів, відповідей на запитання до теми, тестів. Головним при цьому повинно стати не дослівна відповідь на поставлене запитання, а розуміння його змісту, ерудованість учня.11. Форми роботи з учнями. Виконання на уроках навчальних завдань дітьми як індивідуально, так і в складі творчої групи чи всім класним колективом дає можливість дитині скорегувати свої знання, уяву, фантазію відносно думок та поглядів своїх ровесників, вчить дитину бути толерантною до думки інших людей.Література:1. В.Орлов. Мистецтво і педагогічні технології. ─ Мистецтво та освіта. ─ № 1. ─ 2001.2. Т.Олійник. Учимося малювати натюрморт. ─ Мистецтво та освіта. ─ № 1.─ 2001.3. І.Руденко. Людина — портрет всесвіту. ─ Журнал Мистецтво та освіта. ─ № 1. ─ 2001.4. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Образотворче мистецтво (5-7 класи). ─ Київ: Шкільний світ, 2001.5. С.Коновець. Підготовка вчителя образотворчого мистецтва. ─ Рівне, 2002р.6. С.Коновець. Твори українського образотворчого мистецтва на уроках у школі. ─ Київ, 1997.5