Чи розвиваєте ви здібності своєї дитини?

Анкета 

1 Ваша освіта: середня, середня спеціальна, вища? (потрібне підкреслити)
2 У якій сфері людської діяльності ви працюєте (медицина, освіта, економіка, право, військова, спорт тощо)? Ваша професія?
3 Чим захоплюєтесь у вільний час?
4 Чи на всі запитання дитини ви відповідаєте так терпляче та відверто, як це можливо?   

5 Чи сприймаєте серйозно «дорослі» запитання та висловлювання дитини?
6 Чи є у вас вдома стенд (місце), на якому дитина може демонструвати свої роботи?
7 Чи сварите дитину за безлад у її кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчими заняттями і робота ще не закынчена?
8 Чи має дитина кімнату винятково для її занять або частину кімнати (потрібне підкреслити)?
9 Чи доручаєте дитині доручення, які їй під силу?
10 Чи допомагаєте дитині будувати її особисті плани та приймати рішення?
11 Чи берете дитину в мандрівки цікавими місцями?
12 Чи допомагаєте дитині вдосконалити результати її роботи?
13 Чи встановлюєте для дитини стандарт поведінки (в межах «розумного») і чи стежите, щоб вона його
дотримувалась?
14 Чи говорите дитині, що вона гірша за інших дітей?
15 Чи принижуєте дитину покаранням?
16 Чи забезпечуєте дитину книгами та матеріалами для її улюблених занять?
17 Чи привчаєте дитину мислити самостійно?
18 Чи привчаєте дитину до читання з дитинства?
19 Чи спонукаєте дитину вигадувати історії, фантазувати?
20 Чи дозволяєте дитині брати участь у плануванні сімейних справ та мандрівок?
21 Чи хвалите дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні?
22 Чи вчите дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку?
23 Чи розробляєте практичні експерименти, аби допомогти дитині більше дізнатися про щось?
24 Чи дозволяєте дитині гратися з усіляким непотрібом?
25 Чи спонукаєте дитину знаходити проблеми й потім розв'язувати їх?
26 Чи знаходите в заняттях дитини щось гідне схвалення?
27 Чи існують теми, які зовсім виключаєте з обговорення з дитиною?
28 Чи даєте дитині можливість самій приймати рішення?
29 Чи допомагаєте дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу?
30 Чи розвиваєте в дитині позитивне сприймання її здібностей?
31 Чи відсторонюєтесь від невдач дитини, кажучи: «Я теж цього не вмію?»
32 Чи заохочуєте в дитині максимальну незалежність від дорослих?
33 Чи віддаєте перевагу самостійному виконанню дитиною головної частини роботи (за яку вона сама взялася), навіть якщо не впевнені в позитивному результаті?

Оцінювання результатів 
Спочатку згідно з ключем підрахуйте бали.
Запитання перше:
«вища» — 2 бали;
«середня спеціальна» — 1 бал;
«середня» — 0 балів.
Запитання друге (бали нараховують залежно від того, на скільки багато
знань та творчого підходу потребує професія):
«погребує багато знань та творчого підходу» — 2 бали;
«так собі» — 1 бал;
«стереотипна діяльність» — 0 балів.
Запитаннят третє:
якщо є хобі — 2 бали;
немає — 0 балів.
Запитання 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 29,30,32,33:
«так » — 2 бали;
«іноді» —1 бал;
«ні» — 0 балів.
Запитання 7, 14, 27, 31: 
«так» — 0 балів;
«іноді» —1 бал;
«ні» — 2 бали. .

Складіть суму балів за трьома шкалами та оцініть рівень відповідного показника:
• інтелектуального розвитку (шкалав ключаєз апитання 1, 4, 5,16,18,
20, 23, 27, 29):
високий рівень — 15—18 балів; середній — 5—14 балів; низький — 0—4 бали;
• творчих досягнень (запитання 2, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 19, 22, 24, 25): високий рівень — 19—22 балів; середній — 5—18 балів; низький — 0—4 бали;
• здатності до саморегуляції (запитання 9, 10, 13, 14, 15, 17,21,26, 28,30,31,32,33):
високий рівень — 21—26 балів; середній — 7—20 балів; низький — 0—6 балів.
Коли ви підрахуєте свої результати, ви зрозумієте, яким рівням вони
відповідають.
Чи допомагаєте ви своїй дитині стати обдарованою людиною?

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Міфи про обдарованих дітей або як допомогти дитині реалізувати талант

Ваша дитина талановита? Відповісти негативно на це питання не можуть жодні батьки. Та й правильно, адже талант є у кожної людини. Головне – його помітити і розвинути. На жаль, досить часто ми бачимо приклади того, як діти-зірки у дорослому житті буквально спускаються на дно. У юнацькому віці їх мало не обожнювали, а потім... Просто забули. Як уникнути такого результату?

Перед тим як відповісти на це питання, давайте розглянемо основні міфи і стереотипи про обдарованих дітей, адже ці переконання помітно впливають на їхні будні. Питання розглядаємо зі своєї дзвіниці, з освітньої.

1. «Йому все легко дається, він же талановитий». Не хочеться у котрий раз повторювати, що відсоток таланту у формулі загального успіху в основному визначають на рівні 5%. Решта 95% – це старання та постійна робота. А далеко не всі готові працювати. Більше того, існують й інші фактори. Наприклад, те, що часто проявляється при поїздці дитини  у мовний табір за кордоном. Вона почуває себе невпевнено в новій компанії, боїться підійти до викладача, запитати про щось, тому не бере участь у активностях (навіть якщо блискуче співає, не виступає на сцені тощо) Звісно, у таборах з ними моментально починає працювати персонал, намагаючись максимально природно і ненав'язливо допомогти дитині влитися у колектив. А от у звичайному житті помічники знаходяться не завжди, а людина через невпевненість або скромність втрачає талант.

2. Обдарованість і необдарованість – це довічна карма. Зовсім ні. Талант може як згаснути з часом, так і проявитися пізніше. Тобто, якщо у початкових класах дитина не дружить з таблицею множення, це зовсім не означає, що у 10 вона не буде займати перші місця на міжнародних конкурсах з математики.

3. Обдаровані діти – задаваки, та й взагалі з ними складно. Це думка як викладачів, які зазвичай орієнтуються на «середньостатистичних дітей», так і однолітків. Перші нерідко просто лінуються шукати окремий підхід або створювати окремі навчальні плани, витрачаючи особистий час, другі – заздрять.

4. «Супергерої». Наскільки б не була талановитою дитина, вона дитина, про що батьки частенько забувають. Вони будують на неї нескінченні плани, вкладаються (морально і матеріально) і, відповідно, виставляють певну планку очікувань. А якщо щось піде не так? Якщо щось не вийде, причому навіть не з вини самої дитини? Розчарування, невдоволення, докори. А іноді діти самі починають щось очікувати від себе, а потім розчаровуються. Такі перепади вкрай негативно позначаються на психіці, і тут вже завдання батьків пояснити, що у цьому житті, на жаль, не завжди все вдається.

5. Самозакоханість. Цей ярлик людині навішує, як правило, оточення. Дитина просто має дещо інші інтереси, ніж однолітки, прагнути спілкуватися зі старшими, так як захоплення погодок йому не актуальні. З одного боку, це привертає до нього увагу старших, більш «авторитетних» хлопців, з іншого – викликає обурення і заздрість однокласників і друзів (у дитячому віці особливо важко сприймаються порівняння, особливо, якщо вони не на вашу користь). Тому батьки повинні приділяти чималу увагу соціалізації дитини, залучати її до участі не тільки у заходах, безпосередньо пов'язаних з її талантом, але і просто до дитячих забав.

Також психологи радять зосередити увагу на фізичному розвитку дитини. Через труднощі під час спілкуванні діти можуть замикатися у собі, віддавати перевагу домашньому відпочинку з книгою в руках, а не прогулянкам. До речі, однолітки використовують це на свою користь: суперник слабший, отже, можна кривдити!

Тож як же допомогти дитині не перегоріти, а залишитися вірним своєму таланту, не вбити її бажання розвиватися в обраному напрямку?

1. Не перетворюйте талант в тягар і обов'язок. Не обтяжуйте ним дитину.

2. Обов'язково відділяйте свої захоплення та інтереси від вподобань дитини. Класика жанру, коли батьки в чомусь не реалізувалися і намагаються прищепити любов до цього "чогось" своїм нащадкам. Навіщо? Незрозуміло. Неулюблена справа не зможе принести дитині щастя.

3. Якщо дитина захопилася – відмінно! Підтримайте її, спробуйте зрозуміти. Це сучасна анімація, а ви не розумієте цих малюнків зі смужками замість сліз? Зате сьогодні подібні зображення дуже популярні. Просто візьміть і підтримайте. Можливо, з часом (якщо вже продовжувати лінію живопису) дитина по-іншому погляне на «геометричних людей» і переорієнтується на живі портрети.

4. Слухайте дитину. Не відкидайте її слова, тому що «вона маленька». Ми ж на те й дорослі, щоб реагувати відповідно. Звичайно, всі ми знаємо про відверті примхи своїх нащадків. Але зводити всі їхні вислови до вердикту «каприз» не розсудливо.

5. Щастя і радість у пріоритеті. Розвиток таланту – це праця, але праця така повинна бути в кайф, адже займаючись неулюбленою справою неможливо отримати бажаної віддачі і досягти якого-небуть результату.

Таким чином, розвиток таланту і його «утримання» – спільна робота, обопільна. Помітили талант, помітили пристрасть дитини? Включайтеся, допомагайте розвивати.